Сміляни віддали останню шану воїну, молодшому сержанту САФРОНЕНКУ Іллі Олександровичу.
Ілля народився 23 квітня 1991 року у Смілі. Тут минуло його дитинство, тут він навчався у школі №16, звідси починав свій дорослий шлях.
Після школи Ілля продовжив навчання у Черкасах, де здобув професію водія електронавантажувача. Працював на різних підприємствах та за різними спеціальностями: у СФТОВ «Еліт», Смілянському райавтодорі, ПАТ «НВП СЕМЗ», ТОВ «Глас Трьош Львів», де був оператором автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок.
Та військо у житті Іллі з’явилося ще задовго до повномасштабної війни. У 2009–2010 роках він проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. А з 2015 року служив за контрактом на посаді водія-коваля ремонтної майстерні ремонтного взводу. За направленням навчався у Львівській академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. У 2017 році звільнився в запас за сімейними обставинами.
У мирному житті Ілля був зовсім не лише військовим. Він любив життя. Любив свою родину, був добрим, сміливим, щирим і надійним. Людиною, яка не проходила повз чужу біду і завжди була готова допомогти. А ще Ілля любив мистецтво. Навчався у художній школі, писав картини олійними фарбами. На полотнах залишалася його особлива здатність бачити красу.
Мабуть, саме з таких речей і складається справжнє життя людини: родина, друзі, робота, улюблена справа, картини, які залишаються після тебе…
А потім прийшла війна. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Іллю мобілізували до лав Збройних Сил України. Відтоді його життя знову було пов’язане з фронтом.
Він брав участь у визволенні Житомирщини, Чорнобиля, Херсонщини. У серпні 2022 року отримав контузію у районі Херсона. Після лікування повернувся до служби та продовжив воювати. Брав участь у боях за Соледар.
У 2023 році Ілля пройшов військове навчання у Німеччині та Великобританії. Після цього продовжив службу на посаді молодшого сержанта.
23 лютого 2024 року Ілля виконував бойове завдання у районі Авдіївки, поблизу населеного пункту Орлівка. Під час мінометного обстрілу молодший сержант Сафроненко Ілля Олександрович зник безвісти.
Відтоді його чекали.
Чекали рідні. Чекали друзі. Чекали побратими.
А сьогодні Сміла провела Іллю в останню путь.
У вічному смутку залишилися його батьки, сестри, брат, маленький син та племінники.
Найважче у таких прощаннях навіть не знайти слова. Бо за кожним ім’ям на жалобному полотні стоїть ціле життя. Людина, яка мала свої мрії, улюблену справу, родину, яка її чекала. Людина, яка могла ще роками писати картини, ростити сина, обіймати батьків, зустрічатися з друзями, просто жити. Але ця клята війна забирає найкращих. Забирає тих, хто вмів любити, працювати, творити, дружити, захищати. Тих, хто мав повернутися додому.
Ілля назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав, як добрий, сміливий і надійний чоловік, талановита людина та Захисник, який віддав свої сили і життя за Україну.
Щирі співчуття батькам, сину, сестрам, брату, племінникам, усім рідним, близьким, друзям та побратимам Іллі.
Вічна пам’ять і шана Герою.
Поховали Іллю Сафроненка на Алеї Слави Загреблянського кладовища
