Довгі місяці рідні жили надією. Юрій Щербань вважався зниклим безвісти, і кожен день був сповнений болісного очікування та віри в диво. Та, на жаль, доля виявилася невблаганною. Герой повернувся до рідного дому «на щиті», щоб навіки знайти спочинок на землі, яку любив і яку захищав до останнього подиху.
Юрій Вікторович Щербань народився 21 серпня 1984 року в місті Сміла. Зростав у багатодітній родині. У десятирічному віці пережив тяжку втрату — померла його старша сестра, що змусило хлопця рано подорослішати.
Навчався у загальноосвітній школі № 7 міста Сміли. У 2002 році закінчив професійно-технічне училище № 37 у селі Козацьке Звенигородського району, де здобув кваліфікацію бджоляра та водія автомобіля.
Юрій дуже любив математику, неодноразово ставав переможцем обласних олімпіад. Свій трудовий шлях розпочав у 18 років водієм у Смілі. Згодом переїхав до Донецької області, де відкрив власну справу. Там зустрів свою першу дружину, у подружжя народилася донька. Однак сімейне життя не склалося. Після важкого розлучення та втрати бізнесу він повернувся до Сміли, що на довгі роки розлучило його з донькою.
У 2013 році Юрій одружився вдруге. У сім'ї народилися син і донька.
Упродовж життя працював на різних роботах: був будівельником у Києві, займався ремонтами, виконував висотні роботи, працював електрозварювальником. Згодом два роки працював головним інженером у тепличному господарстві міста Обухів. Через тяжку хворобу повернувся до Сміли на лікування. Напередодні повномасштабного вторгнення працював на станції технічного обслуговування автомобілів. Саме любов до автомобільної справи згодом вплинула на вибір його військового позивного — «Хантер».
Юрій у вільний час любив рибалити. Мав золоті руки, був справжнім майстром своєї справи. За будь-яку роботу брався відповідально, виконував її якісно й з душею. Мав багато друзів і завжди був готовий прийти на допомогу.
У 2023 році був призваний на військову службу за мобілізацією. Проходив її на посаді механіка-водія 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 11-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини Збройних Сил України (5 ДШБ).
17 лютого 2024 року Юрій Щербань загинув поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника.
Висловлюю щирі співчуття батькам, дружині, дітям, усім рідним, близьким, побратимам і землякам.
Подвиг Юрія Щербаня назавжди залишиться у пам'яті вдячних поколінь. Він віддав своє життя за наше сьогодення, за мирне майбутнє українських дітей, за право кожного з нас жити на своїй землі у вільній незалежній державі.
Низько схиляємо голови перед світлою пам'яттю нашого Героя. Вічна слава Захиснику України!
Поховали воїна на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
